23 квітня у селі Мартинівка Жмеринської громади відкрили та освятили меморіальні дошки мужнім захисникам, випускникам Мартинівського ліцею Владиславу Гуку та Сергію Сапризі, які загинули у боротьбі за свободу України.
На шкільному подвір’ї вшанувати пам’ять відданих синів українського народу зібралися рідні загиблих, вчителі, учні, представники влади та духовенства.
Право відкрити меморіальні дошки надали матері Владислава — Оксані Володимирівні та дружині Сергія Саприги — Лідії Михайлівні.
Щирі співчуття рідним висловили заступник начальника Жмеринської районної військової адміністрації Вадим Соляник, заступник міського голови Анатолій Білоус, директор Мартинівського ліцею Іван Бевз та священник ПЦУ, настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці отець Ярослав.
Усі присутні схилили голови в повазі перед подвигом Героїв і вшанували пам’ять усіх, хто став у бій проти російських окупантів і загинув у цій жорстокій війні.
Теплими словами згадували у цей день випускників-Героїв, чиї портрети назавжди залишаються в граніті на стінах рідної школи.
Владислав Олегович Гук народився 22 серпня 1999 року в селі Мартинівка, де минули його дитячі роки та навчання в школі. Згодом він закінчив ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг», опанувавши професію автослюсаря. У мирному житті працював у різних логістичних компаніях Вінниці.
До війська Владислав долучився влітку 2024 року. Службу проходив у складі 59-ї окремої бригади імені Якова Гандзюка. Загинув під час виконання бойового завдання 26 жовтня 2024 року неподалік села Калинове Покровського району Донецької області.
Сергій Миколайович Саприга народився 18 грудня 1975 року в селі Межирів Жмеринської громади. Останні 10 років перед війною працював в охоронній фірмі, а з 14 липня 2023 року став на захист рідної держави на посаді стрільця 1 механізованого взводу Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Сухопутних військ Збройних сил України.
Оскільки військового досвіду не мав, пройшов підготовку і навчання, а вже за місяць був на передовій у Донецькій області. Мав золоті руки, ніколи не відмовляв у допомозі друзям і рідним. За велику і щиру любов до котів отримав від побратимів позивний «Кіт».
З 2 квітня 2024 року 49-річний Сергій Миколайович Саприга вважався безвісти зниклим під час виконання бойового завдання із захисту України в селі Урожайне Донецької області. Однак 27 червня дружина отримала сповіщення про загибель чоловіка внаслідок отриманих травм під час обстрілу.
Живі квіти поклали до портретів Героїв і запалили лампадки на знак глибокої шани та пам’яті.
Вічна і світла пам’ять Героям, які загинули за Україну! Сил родинам пережити важку втрату! Мудрості й стійкості всім нам – в єдності заради підтримки захисників і перемоги України у цій війні.
Завантажується ...
