У Жмеринці вшанували пам’ять старшого солдата 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Олександра Шапальчука. 19 квітня – річниця з дня його загибелі. На Алеї Героїв в центрі міста зібралися рідні, друзі та побратими, щоб віддати шану воїну, який віддав життя за незалежність і свободу України.
До Жмеринки приїхали побратими-азовці. Разом із родиною вони помолилися, виконали Державний Гімн України та вшанували всіх полеглих хвилиною мовчання.
У спогадах воїнів Олександр назавжди залишиться світлою, щирою людиною, яка завжди приходила на допомогу, підтримувала інших і навіть у найважчі моменти не втрачала оптимізму. Саме за це й отримав позивний «Лімонад».
Побратими подякували родині за виховання справжнього воїна і вірного товариша, який, за їхніми словами, і сьогодні «в строю» – вже у Небесному війську.
Під час заходу синові Героя Максиму вручили державну нагороду – відзнаку «Золотий Хрест» від імені Головнокомандувача України, а також Бойовий прапор «Азову», пам’ятну монету і викарбуваний на сталі портрет батька з позивним.
Щирі слова співчуття прозвучали на адресу матері Наталі Іванівни, батька Миколи Григоровича, дружини Наталі, сина Максима, сестри Аліни та всіх, хто знав і любив Олександра.
Раніше Олександр Шапальчук був удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня за свою відвагу та самовідданість у боротьбі за Україну.
Жмеринчанин добровільно став на захист держави, не проходивши строкової служби. Свій вибір зробив свідомо: обрав службу у легендарному підрозділі «Азов», який відзначився у найзапекліших боях, зокрема під час оборони Маріуполя.
Пройшовши відповідну підготовку, Олександр майже два роки разом із побратимами виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту.
Старший механік-водій бойової машини піхоти, він завжди залишався опорою для своїх товаришів. Його доброта, щирість і внутрішня сила надихали інших навіть у найтяжчі хвилини війни.
19 квітня 2025 року життя Героя обірвалося у бою на Покровському напрямку.
Символічним і зворушливим став момент під час спільної молитви українських націоналістів: над місцем поховання закружляв лелека – ніби знак того, що душа воїна поруч зі своїми рідними й побратимами.
Пам’ять про Олександра Шапальчука завжди житиме у серцях тих, хто його знав, любив і шанував.
Його ім’я назавжди вписане в історію боротьби українського народу за свободу і незалежність.
Завантажується ...
