U-16 чоловіки
Збірна України U-16 завершила чемпіонат Європи на шостому місці. Це один із найкращих результатів нашої команди в останні роки в цій віковій категорії.
Чоловічий Євробаскет U-16: Польща виграла Дивізіон В, Україна – шоста, Естонія вилетіла з Дивізіону А
Після повернення з континентальної першості пресслужба ФБУ поставила кілька підсумкових запитань головному тренеру команди Олегу Шевченку.
— Як Ви оціните підсумкове 6-е місце збірної України на чемпіонаті Європи? Які були очікування тренерського штабу перед стартом турніру?
— Для себе ми ставили задачу-мунімум — не потрапити в розіграш за останні місця. Внутрішньо розуміли, що там ми не маємо бути. Завжди говорили хлопцям, що наша мета – потрапити до вісімки, виходити в плей-оф, отримувати досвід у матчах із найсильнішими суперниками. Це був для нас стимул і мотивація — грати з кращими та вчитися у них, незалежно від результату. Ми постійно говорили про вісімку, мріяли про неї, прагнули цього. Так і вийшло.
— Загалом хлопці гідно виглядали у всіх матчах. Як оцінюєте гру команди на турнірі?
— На зборах ми мали час, тому ризикнули зробили акцент на фізичній підготовці. Хочу подякувати Олександру Томаревському, тренеру національної збірної, який відгукнувся, прописав програму й допомагав реалізувати її в Ризі.
Два перші мікроцикли багато часу приділялось саме роботі над фізичними кондиціями, і це дало свої плоди. Попри травми та мікропошкодження, через які ротація була не такою глибокою, як ми планували, хлопці витримали. Вони грали і за себе, і за тих, хто не міг вийти на майданчик. Молодці.
Фізична готовність — це основа, яка допомогла нам демонструвати гарну гру.
По-друге, ми весь час наголошували: головне — грати в баскетбол. Не «копати лопатою» і не «тягати мішки», як це інколи виглядає, а саме виходити й отримувати задоволення від гри. Це те, що ми любимо, заради чого займаємось баскетболом. Наш перший меседж перед кожним матчем був один: «Показуйте баскетбол. Грайте. Не мучтеся, а насолоджуйтеся грою».
Звісно, це підкріплювалося роботою на тренуваннях. Ми знали, як грати проти суперників, і працювали над собою навіть під час чемпіонату. Постійно вирішували нові завдання та виклики. Дякую хлопцям за правильні реакції. Вони слухали й намагалися ставати кращими з кожним матчем. Поки вистачало сил і концентрації, ми виглядали дуже симпатично.
На жаль, через травми та брак ротації ми не завжди могли втримати темп. У нас траплялись періодичні дво- чи трихвилинні падіння. Але навіть у таких ситуаціях хлопці боролися до кінця й не здавалися.
— Сильною стороною команди з боку виглядала атмосфера…
— Так, і це важливо відзначити, що цей психологічний момент завжди має важливу роль. Не всі гравці витримують тиск чемпіонату Європи, це дуже складний турнір в цьому сенсі. Якими б не були наші розмови, настанови — психологічне навантаження дає свій ефект. Тому треба бути дійсно сильними, мати внутрішній стрижень, щоб це витримати.
Дякую хлопцям, що проявили підтримку один одного. Вони були згуртовані від початку до кінця — і в складних іграх, і в переможних. Ми зберегли здорову атмосферу в команді. А без цього не буває хороших результатів.
— Хто став лідером у роздягальні?
— У ролі капітана добре проявив себе Остап Петрик. Його обрали капітаном ще рік тому під час підготовки. На чемпіонаті він чудово справлявся зі своїми функціями, підтримував правильну атмосферу. Він був справжнім лідером роздягальні, про якого ви запитували. Але водночас усі хлопці підтримували командний дух.
— Хто з гравців зробив найбільший крок уперед за час турніру?
— Є такий гравець, який дійсно дуже сильно спрогресував. Це Міша Свиридов. На початку зборів він поступався основній групі гравців і фізично, і в розумінні гри, і особливо в захисних діях. Але в процесі зборів він дійсно сильно спрогресував і на чемпіонаті виглядав доволі впевнено. Тому його можна відзначити в плані динаміки росту.
Інші хлопці теж додавали в процесі зборів. Загалом кожен додав у розумінні командного баскетболу. Більшість із них є лідерами у своїх клубах і звикли, що все зав’язано на них. Але на рівні чемпіонату Європи це не працює. Тут усе розбирають і готуються до кожного гравця. Без командної гри важко проявити свої найкращі індивідуальні якості. Тому командна робота дуже важлива. У нас були проблеми з цим в товариських матчах та протягом чемпіонату, але в результаті ми в цьому зробили великий крок, а може і два вперед.
— Дмитро Даценко став найкращим скорером Євробаскету, Євген Татунчак і Гліб Ганицький також увійшли до числа найкращих. Що скажете про них?
— По завершенню чемпіонату можу вже відійти від своїх принципів і виділити цих трьох хлопців.
Вони чудово проявили себе як лідери, гравці, які здатні приносити очки. На них лягла левова частка навантаження — і в плані ігрового часу, і в плані відповідальності. До того ж вони грали з мікротравмами. Це заслуговує на повагу як від тренерського штабу, так і від усієї команди. Вони моталися, тейпувались, терпіли, але грали на дуже хорошому рівні і отримали великий відсоток навантаження по ігровому часу і достойно себе проявили.
Єдине, про що шкодую, як тренер, — що ми не завжди могли створити для них достатньо зручних, хороших моментів. Часто їм доводилося самим створювати собі можливості, десь виконувати не свої основні функції, наприклад, виводи м'яч. Але до їхньої честі, вони впоралися майже з усіма завданнями.
— Ця збірна запам’яталася великою кількістю яскравих моментів…
— Це результат таланту й бажання хлопців показувати цікавий баскетбол. Вони це вміють, вони можуть так грати, тому однією з наших фундаментальних задач було дійсно виходити і отримувати задоволення. Звісно, коли хлопці забивали зверху, виконували якісь трюки, ставили красиві блокшоти чи робили перехоплення, це, звісно, і емоційно давало поштовх всій команді. Це ще молоді хлопці, вони дуже залежні від цього, від емоційного такого заряду, від емоційного підйому. Тому такі моменти дуже важливі були. І добре, що в нас є гравці, які можуть таке робити, створювати і виконувати не тільки красиво, але й якісно.
— Ви два роки працювали з цією командою. Чи можна сказати, що чемпіонат Європи став підсумковим іспитом?
— Так, ми це розуміли й говорили про це хлопцям. Для них це був перехід від дитячого баскетболу до дорослого. Ми дуже багато проговорювали, тренували речі, яких вони в дитячому баскетболі ще не відчули, над чим не працювали, але з цим почнуть зустрічатися. В першу чергу акцентували на моментах дисципліни, ігрової дисципліни. Бо в будь-якій хорошій команді без ігрової дисципліни ти не зможеш грати достатньо, не можеш бути в цій команді. Тому знову таки ми весь час над цим працювали, щоб хлопці звикли виконувати, звикли тримати фокус на завданнях, на поставлених установках.
Сподіваюсь, цей період у збірній допоможе їм краще інтегруватися у дорослий баскетбол.
— Чим вам запам’яталася робота з командою?
— Передусім, це команда, яка може прогресувати. Команда з талантом, яка не боїться грати у баскетбол. Хлопці, які вміють слухати, працювати й рости. Дуже сподіваюся, що кістяк цієї команди через два роки стане основою збірної U-18.
Хочу подякувати тренерському штабу за відмінну роботу. Це люди, які від першого дня й до останнього віддавалися повністю. Окрема подяка нашому лікарю, який допомагав долати проблеми з травмами й часто був і психологом, і вихователем.
Дякую Федерації баскетболу України, адміністраторам, менеджерам, всім, хто займався організацією наших зборів, товариських матчів, перебуванням на чемпіонаті Європи. Я вже казав це у попередніх інтерв'ю, що дійсно збори у нас вийшли продуктивними. У плані підготовки все було зроблено для нас якнайкраще. І, звісно, подяка нашим батькам, які приїжджали, підтримували, допомагали, підставляли плече. Всім, хто був замішаний у становленні цієї команди, в процесі роботи цієї команди, всім велика подяка.
Ми закінчили цей цикл із позитивними емоціями. Можливо залишилась певна недосказаність, хотілось поставити переможну крапку в кінці, але нам не вистачило сил у грі з Чорногорією. Було видно, що хлопці дуже старались. Ми боролися за перемогу. Ми хотіли цей матч виграти. Ми добре почали, агресивно і з настроєм, але було видно по ходу гри, що просто закінчуються сили. Трохи не вистачило сил, але в цілому емоції дуже позитивні. Загальні враження — дуже позитивні: від ігор, від команди, від усього періоду роботи.
Завантажується ...
