U-20 чоловіки
Центровий молодіжної збірної України Максим Кличко в інтервʼю виданню BLIK поділився враженнями від виступу нашої команди в Дивізіоні А чемпіонату Європи U-20.
– Наприкінці липня ти отримав травму ноги під час матчу Євробаскету серед збірних U-20 проти Чехії. Як нині триває відновлення від пошкодження? Вже повертаєшся до тренувань?
– Так, на жаль, я травмувався перед останньою грою на Євробаскеті, тож не міг допомогти команді в інших іграх. Мені було дуже шкода, трошки злився через це. Але так буває. Це спорт.
Я поїхав додому, зробив усі обстеження. Надірвав 3 зв’язки в гомілкостопі правої ноги. Відразу почав проходити терапію, вправи для відновлення. З самого початку був налаштований якнайшвидше почати знову грати у збірній. Почав потихеньку тренуватися без контакту. Ну, там кидки й таке інше.
Зараз працюю 1 на 1 з Олександром Волковим (колишній радянський та український баскетболіст, олімпійський чемпіон 1988 року, заслужений майстер спорту того ж року і чемпіон України 2000 року – прим. Б.Б.). Волкова можу назвати своїм ментором, який допомагає розуміти баскетбол. Він також великий центровий.
– Зможеш відновитися до початку сезону?
– Думаю, так. Поки що прогрес добре йде. Набряку більше немає, біль мінімальний. Надіюсь, що уже за тиждень-два зможу грати через контакт. Тож сподіваюсь, що зможу відновитися вчасно.
– І лікарі збірної теж такі прогнози дають?
– В першу чергу все залежить від мене і від відновлення ноги. Але я оптиміст. Не хвилююсь про це, адже все йде в позитивний бік.
– За підсумками цьогорічного Євробаскету наша молодіжка опустилася в дивізіон B, програвши Сербії, Чехії та Італії. Як ти загалом оцінюєш виступ команди? Чого нам не вистачило для досягнення кращих результатів?
– Звичайно, в кожної команди свої виклики, свої фішки. Порівняти минулорічний склад із сьогоднішнім просто неможливо. Інші гравці, інший талант. Я так скажу: цього року у нас була дуже талановита команда. Багато гравців, які грають за кордоном. Таланту нам вистачило на 100%. Не вистачило витривалості і менталітету.
– Маєш на увазі брак менталітету переможців? Недоналаштувалися, як потрібно?
– Так, звичайно. Перші дві-три гри ми показували, що нам під силу змагатися з топовими командами найвищого дивізіону. Наприклад, з Німеччиною. Протягом турніру, я думаю, ми трошки притомилися ментально. І на останні кілька ігор вийшли недостатньо агресивні. Травми також позначилися. Я травмувався, Даниїл Сипало мав проблеми з колінами. Через це вийшло не так вдало, як ми сподівалися. Але. Я скажу, що дивізіон А – це топовий європейський рівень. Тут геть не так, як у нижчому дивізіоні В. Кожна гра означає боротьбу за право залишитися серед найкращих.
– Наступний сезон Євроліги для першої команди Монако стартує 30 вересня. Скажи, які завдання ставить перед тобою тренер? Чого він від тебе вимагає, чекає?
– Я просто пробую щораз більше покращувати свою гру за рахунок нового досвіду, запозиченого у гравців національної збірної й у попередньому сезоні у гравців першої команди Монако. У минулому сезоні було дуже складно доєднатися до дорослої команди. Було на моє місце 4-5 центрових.
– Велика конкуренція…
– Так. Я сподіваюсь, що в цьому сезоні зможу більше себе проявити в першій команді і трошки інтегруватися вже. Грати з ними, тренуватися. Перед цим я був з ними на передсезонці в Італії. Надіюсь, що у цьому році мене також запросять. Вже казав, що я оптиміст. Зрештою, все можливо. Буду виконувати кожне завдання, яке переді мною поставить тренер.
Завантажується ...
