Учасники турніру. Суспільне Вінниця
Про це нам розповів співорганізатор турніру Віталій Красюк.
"Цей турнір присвячений воїнам, які загинули, захищаючи Україну. Для мене символами мужності є Станіслав Менюк, Владислав Дєдов та Володимир Дудніков. Вони пішли захищати Україну в свій юний вік, хоча могли жити, розвиватися та будувати своє майбутнє", — розповів Віталій Красюк.
Учасники боксерського турніру. Суспільне Вінниця
У турнірі взяли участь близько 80 спортсменів з Гайсина, Христинівки, Іллінців, Вінниці, Жмеринки, Житомира, Бара, Бершаді, Немирова, Шпикова, Стрижавки та села Агрономічне.
Боксери змагаються. Суспільне Вінниця
Перед початком змагань усі присутні вшанували пам’ять захисників хвилиною мовчання.
"Ці змагання не тільки про силу на рингу. Це про силу в пам’яті. Про пам’ять тих, хто любив життя, займався спортом, перемагав, а в найважчий для держави час став на її захист і віддав найдорожче — власне життя", — сказала ветеранка російсько-української війни, волонтерка та мати загиблого захисника України Станіслава Менюка — Людмила Менюк ("Мальва").
Нагороди для спортсменів. Суспільне Вінниця
Мати полеглого захисника Владислава Дєдова — Оксана Дєдова — сказала, що такі спортивні заходи допомагають зберігати пам'ять про полеглих захисників, які віддали життя за Україну
“Молодь — це наше майбутнє, саме їй будувати країну далі. Ці турніри об'єднують не лише спорт, а й пам'ять про полеглих воїнів. Поки про героїв пам'ятають — вони продовжують жити. Якщо молоде покоління не знатиме про тих, хто віддав життя за Україну, пам'ять про них поступово зникатиме. Забута пам'ять про героїв — це забуті уроки історії, а забута історія може призвести до трагічних помилок у майбутньому", — сказала Оксана Дєдова.
Нагородження юного боксера. Суспільне Вінниця
Що відомо про захисників
Станіслав Менюк. Фото з відкритих джерел
Солдат Станіслав Менюк був санітарним інструктором 24 батальйону територіальної оборони "Айдар" Збройних Сил України. Він народився у Гайсині у 1991 році. Був активним учасником Революції Гідності, займався армреслінгом.
У 2012 році організував перший відкритий турнір з армреслінгу у Гайсині. Був членом вінницького клубу "Спартак" з армрестлінгу. У 2013 році став чемпіоном Вінницької області.
У липні 2014 року Станіслав добровольцем вступив до батальйону "Айдар", де служив санітарним інструктором. Загинув під час бою в районі селища Георгіївка Лутугинського району Луганської області. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Владислав Дєдов. Фото з відкритих джерел
Владислав Дєдов народився 4 жовтня 2001 року в Гайсині. Навчався у школі №4. Вищу освіту здобував спершу в Національному авіаційному університеті м. Київ на юридичному факультеті, але згодом перевівся до КНУКіМ на факультет аудіо-теле-відео мистецтв
25 лютого 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив молодшим сержантом стрілецького взводу 111 Луганської бригади територіальної оборони. Брав участь в обороні Києва, а після звільнення столиці був направлений на Луганський напрямок. У складі свого підрозділу пройшов бої за Лисичанськ, Золоте, Лиман, Серебрянське лісництво, а також поблизу Торського та Діброви.
Під час служби був нагороджений медаллю "Сталевий хрест", та посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня
Загинув Владислав Дєдов 24 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області. Після поранення командира Владислав Дєдов прийняв командування групою на себе. Одноосібно пішов вперед для пошуку шляху виведення групи з-під щільного російського артилерійського обстрілу, але потрапив у засідку, де вступив у нерівний стрілецький бій з переважаючими силами РФ на близькій відстані: вогневий контакт 30-50 метрів.
Відбиваючись, Владислав подавив вогнем російських військових, завдяки чому врятував інших побратимів зі свого підрозділу. Під час відходу зі стрілецького бою, отримав кульове поранення в праве плече та важке осколкове поранення в тулуб від розриву гранати з підствольного гранатомету.
Під час евакуації Владислав помер на руках у побратима-медика на березі каналу Сіверський Донець-Донбас.
Володимир Дудніков. Фото з відкритих джерел
Володимир Дудніков народився 23 лютого 1999 року. У грудні 2021 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Служив солдатом, водієм-електриком 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 423-го окремого батальйону безпілотних систем "Скіфські грифони".
Загинув захисник 8 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Новоіванівка Пологівського району Запорізької області. Перед загибеллю воїн із позивним “Вінничанин” врятував життя пораненим побратимам і своєму командиру, прийнявши удар на себе. Нагороджений посмертно відзнакою “Комбатантський хрест”.
Завантажується ...
